Switzerland: ‘there is still progress to be made’

Simon Denoth, representative of Rumantsch TV, second from the left

Switzerland is regarded as a role model for multilingualism by many but as British Council Switzerland Director, Caroline Morrissey wrote in an earlier blog post ‘reality can be quite different, with the four language areas existing well side by side (and mostly ignoring one another) and with little cross-border integration.’

After the Switzerland launch, British Council Communications manager, David Sorrentino and Language Rich Europe Project Co-ordinator, Eilidh MacDonald caught up with Simon Denoth, representative of Rumantsch TV, to reflect on the event and what still needs to be done to improve the multilingual landscape of Switzerland.

Simon, do you have any reflections on the event?

I very much liked that one of the domains included was the media. It was very much centred on education policy but I liked that the media was included… There was a good mix of policy makers, officials, journalists, and teachers. I thought it was a good mix – a community of the ‘linguistically interested.’

What should Language Rich Europe’s role be in Switzerland to improve the linguistic landscape?

It could simply point out that there is still progress to be made. Some of the concrete examples in your draft paper, like subtitling films, (are) one way of doing a bit of linguistic engineering (and) picking up passive knowledge of language at least and the Netherlands and Scandinavia have shown that brilliantly. In Switzerland films are always dubbed, never subtitled…This is one thing that bothers me – people say ‘your shows are very nice, but I would very much like to understand what you are saying.’ But they don’t know, maybe because they don’t tune in from the start, (that you can) just type in 777 to get subtitles. Subtitles are just one thing, obviously.

This is just the beginning of the project. How should it develop to get impact with the future recommendations coming out?

Marketing is going to be important. Simplify it, make it more accessible. The addressees are mainly going to be the policy makers but you could target a broader public if you could…get it out there via the media. They are the multipliers. The British Council may be perceived as an institution there to promote English but it is about best practice – this should be brought out. It is not just about promoting English as the one language everyone should learn. Learn as many languages as possible, one of which might have to be English.

You can read more on the topic ‘Should Switzerland preserve its multilingualism?’ at swissinfo.ch

Guus Extra: Ukraine is already practising trilingualism

Below is an interview with Guus Extra, Professor at Tilburg University in the Netherlands. He recently gave a series of lectures in the leading Ukrainian universities on the topics of language situation in Europe, multiculturalism, minority languages and other similar issues. The lectures were very successful and received positive feedback from more than 330 participants. Please find a shortened version of the article below (in Ukrainian) and a link to the full article at the end (also in Ukrainian). Professor Guus Extra was interviewed by Maria Fronoschuk.

Гуус Екстра: «Україна вже живе в умовах трилінгвізму»

Чим більше мов знаєш, тим більше шансів знайти себе у цьому великому світі. Але всіх мов не вивчиш. Аби зрозуміти, якими мовами говоритиме світ завтра, «Платформа» зустрілася з професором з Нідерландів, завідувачем кафедри мов і меншин Тілбурзького університету, Гуусом Екстра. Він завітав в Україну в рамках програми British Council «Багатомовна Європа». Пан Гуус Екстра спеціалізується на питаннях мовної адаптації іммігрантських меншин та освіти на національному та європейському рівнях. Користуючись нагодою ми також розпитали професора про його бачення мовної ситуації в Україні.

Як вирішувати проблеми, які виникають у багатомовних країнах?

В рамках свого візиту в Україну я провів лекцію для студентів Національного лінгвістичного університету. Я вирішив присвятити її висвітленню ідеї трилігнвізму, так званої «трилінгвістичної формули», яку сьогодні активно просуває Європейська Комісія. Що це таке? Як, власне, зрозуміло з назви, вона полягає у створенні лінгвістичної системи, у якій функціонувало б три мови. Якщо ми говоримо про Європейський Союз, то ця ідея втілюється таким чином. Першою, але, що важливо, не домінантною, є мова країни, в якій ви живете. Тут все виглядає дуже просто, але насправді воно таким не є. Річ у тім, що з глобалізацію значного масштабу набула і міграція. Тобто сьогодні для більшості (близько 60%) людей державна мова фактично є вже другою після рідної. Ця тенденція актуальна для усієї Західної Європи. Другою є мова «інтернаціонального престижу». Зрозуміло, що Комісія, намагаючись бути толерантною, відкрито не каже, що це англійська. Зроби вона так, наприклад, Франція одразу образилась би. Але всі ми розуміємо реальний стан речей. Навіть у початковій школі діти обов’язково вивчають англійську. І нарешті третя мова – «мова персональної адаптації». Вона, перш за все, актуальна для емігрантів. Це може бути турецька, арабська, сомалі та будь-яка інша мова країни, з якої приїхали люди. Ця формула є універсальною і може застосовуватися будь-де.

Як ви можете прокоментувати мовну ситуацію в Україні?

Україна, на мою думку, не є винятком із загальносвітових тенденцій. Після коректної оцінки ситуації, стає зрозуміло, що ви вже застосовуєте цю трилінгвістичну формулу. Тобто маєте свою власну українську мову як державну та офіційну, так само використовуєте англійську як мову «престижу», а домінантна національна меншина спілкується російською. І, на перший погляд, це абсолютно нормально. Наскільки я знаю, в Україні налічується близько 13 мов національних меншин. Але ваша проблема в тому, що кількість російськомовного населення значно перевищує кількість носіїв інших мов. Цим Україна чимось нагадує мені Литву. Там, як ви знаєте, російська довгий час була мовою «престижу» та домінувала над національною. Але зараз пріоритети змінилися, і тим, хто послуговувався лише російською, доводиться вчити державну мову. У випадку України – це цілковито політичне питання. І вирішувати його слід так само на політичному рівні.

Наскільки я зрозумів, в вашій країні зараз панівною патріотичною ідеєю є збереження тільки однієї державної мови – української. Жодних «українська + російська». Зараз ви намагаєтеся направляти людей, агітувати їх спілкуватися українською, робити так, щоб саме вона була мовою науки, політики тощо. Але треба пам’ятати, що мови національних меншин також потрібно підтримувати, хоча б на регіональному рівні. Маємо схожу ситуацію в Нідерландах. І в нас вона вирішується просто: представники національних меншин продовжують спілкуватися своєю мовою, можуть вільно робити це, але мусять знати і державну.

Повний текст інтервю можна знайти на сайті http://www.platfor.ma/articles/guus-extra/

 

Expert: Languages ‘tool for more business’

Martin Hope, Director of the Language Rich Europe project, spoke to Outi Alapekkala at EurActiv in an interview about the project and more specifically about language and businesses. Hope also mentions the controversy raised by Language Rich Europe and the importance for businesses of hiring multilingual staff.

A fantastic language policy for business is where languages are supported and encouraged.

English is a tool, but it only goes part of the way towards creating intercultural understanding and complete relationship building. You have to learn each other’s language – not only English.

You can read the interview on EurActiv’s page.

Interview: Speaking Welsh, Living in Brussels

Stefanie Poulton moved to Brussels from North Wales in 2009. Today she works in British Council Brussels as PA to Regional Director EU. She shares her views about multilingualism and having become “Welsh Stef” in Brussels for our blog. Interview with Canan Marasligil.

 

Are you originally from Wales?
I was born in Chester, England and have two English Parents; my Mother is from Sheffield and my Father from Manchester. They moved to Wales the day before I was born…

The actual day before you were born?
Yes!

Are they still in Wales?
Yes, they’re still living there today.

Did you learn Welsh at school?
I attended the local primary school where we were taught Welsh from very early on. During my secondary education the Welsh Assembly Government amended the curriculum, making Welsh a compulsory subject to be sat at GCSE level, when prior to this pupils had the option to discontinue it as a subject if desired at 14. I therefore studied it until I was 16.

Did you like studying Welsh?
At the time it wasn’t something I had wanted to necessarily study, as I felt learning another, more widely spoken language such as French or Spanish would be more beneficial. In hindsight, having grown up in Wales I now recognise the importance of language learning in relation to the shaping of identity and culture and although my Welsh is pretty basic and something which I am unlikely to use again, I think learning it and growing up in Wales has impacted on me in more ways than I thought; Now in Brussels I am referred to as ‘Welsh Stef’ – something I don’t necessarily consider myself to be!

How did learning Welsh affect who your cultural identity?
While I was growing up, learning Welsh always felt a bit alien to me.  I knew that because I lived in Wales, in school we were expected to learn it.  However with it being a language you would rarely hear being spoken and not coming from a Welsh background and mixing with friends who were in a similar position to me, it often led to some confusion and perhaps some resentment to it.  The year I was choosing my options for my GCSE’s is when the Welsh Assembly Government made learning Welsh compulsory across the curriculum until the age of 16.  I don’t think this contributed to myself having any feelings of being Welsh, but perhaps the opposite!  I suppose it began to change when I left Wales for University and then moving to Belgium. As soon as you mention where you come from people are very interested in whether you can speak Welsh or not, it is usually one of the first questions! And then I feel quite proud to answer that I learnt it at school and am able to explain a bit about the language, its uses in Wales – how and where it is spoken and its history and origin, which people do seem interested in, given its reputation of a ‘dying’ language.

What place does Welsh have in your personal and professional lives today? Today, apart from the name I have inherited, Welsh plays little part in personal and professional life.  Most of my friends, even if they were from Welsh speaking families have left Wales and when I return it is to visit my Parents.  I have definitely noticed an increase in the about of Welsh visible when I go back, on sign posts, in shops and on literature in my Parents house which get’s posted through the door and do feel proud that I can understand it where as perhaps the previous generation to me would not!

Do you think Welsh helps you learning other languages or opening up to other languages?
I’m not sure if learning Welsh made me want to learn other languages.  I think at the time because it felt forced upon me and because I struggled to contextualise it, it made language learning feel like a chore and therefore I didn’t appreciate its importance.  However today, this has of course changed and living in Brussels where there are so many languages and dialects being spoken around you, I feel pleased to have studied one other than my mother tongue, even if it can’t be used!

 

BIO
Stefanie Poulton works in the Brussels office as PA to Regional Director EU; Rosemary Hilhorst OBE. Stefanie moved to Brussels in 2009 from North Wales to work at the European Parliament as Parliamentary Assistant to a British MEP. Although a varied role, Stefanie particularly enjoyed the PA element to the position and was keen to further her career working in an international environment in this area. Having gained a Master’s Degree in Creative and Cultural Management from the University of Chester before moving to Belgium, the work of the British Council complements her personal interest in intercultural dialogue and cultural management.

 

Tire ta langue!

Tire ta langue est un programme radio sur France Culture qui explore la langue française et le multilinguisme à travers des discussions avec des philosophes, auteurs, acteurs, essayistes, linguistes, journalistes et autres.  Créée au milieu des années 1980 par Olivier Germain-Thomas et Jean-Marie Borzeix, directeur de France Culture, le programme était sous la responsabilité d’Antoine Perraud de 1991 à 2006.

Comme expliqué sur le site de l’émission, Tire ta langue explore différentes pistes à travers le thème de la langue:

  • La défense et l’illustration du français et de la francophonie, mais aussi la découverte d’une langue étrangère (Sommet ou journée de la francophonie. Quelle langue pour la science ? Le français malmené à l’ONU. Comment travaillent les commissions de terminologie ? …)
  • L’évolution du français contemporain, de ses variantes régionales ou corporatistes ; ceux qui s’en saisissent, ceux qui étudient une telle évolution (Les nouvelles formes d’argots. De la langue populaire au parler populiste. La langue de la Chine et des puces. La langue de l’écologie…)
  • L’analyse d’un auteur ou d’un genre littéraire (La langue de Marivaux, de Guyotat. La langue du canular. La polémique. Les comptines enfantines…).

 Vous pouvez écouter les différents entretiens sur le site de l’émission Tire ta langue sur France Culture.